Десятки сотень років люди не розуміли і не могли боротися зі страшним захворюванням, що дістало назву «рак». У першій і другій частині розповіді про важливі відкриття людства в справі боротьби з раком ми показали, як люди крок за кроком занурювались у суть розвитку страшного захворювання. Але справжній прорив в лікуванні раку стався в першій половині XX століття.
У 1928 році грецький вчений, медик Георгис Папаніколау, який стояв біля витоків цитології та ранньої діагностики онкологічних захворювань виявив, що рак шийки матки можна виявити досліджуючи клітини піхви під мікроскопом. Це відкриття дозволяє лікарям виявляти і видаляти аномальні клітини шийки матки до того, як рак зможе розвинутися в повноцінну хворобу. Такий метод діагностики отримав назву пап-тест. З 1950-х років широке використання мазка Папаніколау допомогло знизити рівень смертності від раку шийки матки, наприклад, в США майже на 70 відсотків. Проте, рак шийки матки залишається основною причиною смерті від раку в країнах, де доступ до скринінгу і ранньої діагностики обмежений.
У 1932 році Девід Пейті розробляє модифіковану радикальну мастектомію при раку грудей. Ця хірургічна процедура менш потворна, ніж радикальна мастектомія, і в кінцевому підсумку замінює її в якості стандартного хірургічного лікування раку грудей.
У 1933 році утворено Міжнародний протираковий союз, який об’єднує найкращих онкологів усього світу.
А в 1937 році британець сер Джеффрі Кейнс описує лікування раку грудей за допомогою операції по збереженню грудей з наступною променевою терапією. Після операції з видалення пухлини довгі голки, що містять радій, вводяться по всім ураженим грудам і поруч з прилеглими пахвовими лімфатичними вузлами.
У 1941 годуамеріканскій онколог Чарльз Хаггінс виявляє, що видалення яєчок для зниження вироблення тестостерону або введення естрогенів викликає регрес пухлини простати. Такі маніпуляції, отримують назву «гормональна терапія». У 1966 році за це йому присуджується Нобелівська премія.
У 1947 році вперше задокументована часткова ремісія дитячої лейкемії. Сідні Фарбер, лікар Дитячої лікарні Бостона, домігся першої часткової ремісії дитячої лейкемії у 4-річної дівчинки за допомогою препарату аміноптерин. Антіметаболітні препарати структурно схожі на хімічні речовини, необхідні для важливих клітинних процесів, наприклад, синтез ДНК, і викликають загибель клітин, блокуючи ці процеси. До цього діти з гострим лейкозом зазвичай вмирали протягом декількох тижнів після постановки діагнозу. Хоча ранні ремісії тимчасові, вони відкриють шлях для лікування тисяч пацієнтів в найближчі роки, дозволяючи більшості хворих на рак дітей жити довгим і здоровим життям.
У 1949 році схвалений для лікування раку перший хіміотерапевтичний препарат. За результатами клінічних випробувань азотний іприт рекомендований для лікування лімфоми Ходжкіна. Азотний іприт, також відомий як гірчичний газ і використовувався в якості зброї під час Другої світової війни, вбиває ракові клітини, змінюючи їх ДНК за допомогою процесу, званого алкилированням. Таке відкриття сприяє швидкому розвитку хіміотерапії, і сьогодні препарат все ще знаходить своє застосування в комбінованій хіміотерапії лімфоми Ходжкіна.
А в 1950 році британськими та американськими вченими (Ернстом Віндер, Евартсом Гремом і Річардом Долом) було оголошено, що куріння цигарок грає важливу роль в розвитку раку легенів.
Далі буде…
