Рак. Одне слово викликає жах. Страшно ще й те, що розвивається він і протікає майже без симптомів, а коли людина звертається до лікаря, то вже, як правило, на 3 чи 4 стадії захворювання. У багатьох розвинених країнах із раком навчилися успішно боротися не лише на ранніх стадіях, однак в Україні відсутність належної державної підтримки, сучасних клінік, реабілітаційних центрів, лабораторій, ліків і просто необхідної інформації вводить людину в ступор і забирає шанс на видужання. Та і зібрати гроші на лікування, особливо, коли людині вже за 18, досить складно, адже в нашій державі немає жодного фонду, який би опікувався дорослими онкохворими, є лише благодійні фонди, які допомагають або воїнам АТО, або онкохворим дітям. Благодійний фонд допомоги онкохворим «Інна», засновником і президентом якого є броварчанка Людмила Магура, допомагає всім не залежно від статусу, віку, національності чи релігійної приналежності, всім, хто вступає у важкий бій зі смертельною хворобою і хоче її побороти.Понад 10 років донька Людмили та Віталія – Інна мужньо боролася зі страшною недугою – раком крові. За своє коротке і багатостраждальне життя дівчинка пізнала вірність і зраду, безкорисну допомогу і шахрайство, жалість і байдужість. Та ніколи дитина навіть не думала про поразку, не падала духом і боролася до останньої хвилини.Своєю боротьбою за життя Інна об’єднала навколо себе багато людей, котрі активно допомагали дівчинці у боротьбі з недугою, а після її смерті допомогли її батькам у липні 2014 року реалізувати ідею створення фонду. Власне батьки і назвали Фонд у пам’ять про Інну – «Благодійний Фонд «Інна».
За темпами поширення раку, Україна на 2 місці серед країн Європи.
Щороку понад 160 тис українців дізнаються, що вони онкохворі, з них помирають близько 90 тис осіб. 35% – люди працездатного віку.
Злоякісні новоутворення вражають у країні кожного 4 чоловіка і кожну 6 жінку.
За останні десять років кількість хворих зросла на 25%, загальна чисельність населення скоротилася на 4 млн. чоловік.
На Броварщині офіційно 5 тис онкохворих (окремо дітей – невідомо). Насправді ж їх удвічі більше. А ще більше тих, хто ще не знає свого діагнозу.Історія Інниної боротьби
Люда працювала бухгалтером, Віталій – військовим. У сім’ї підростало веселе дівчатко. Іннуся – так назвали батьки єдину донечку. Це була щаслива сім’я. Все почалося в 2003 році, коли 8-річна дівчинка затемпературила. «Нічого страшного. Це просто вірус», – заспокоїли лікарі. Але цей «вірус», який уперто лікували броварські ескулапи, не відпускав дитину місяцями. Чому в аналізі крові лікарі не звертали увагу на високий показник СОЄ, що тримався місяцями, залишається загадкою. «А що ж батьки?» – запитаєте. А батьки повністю довіряли лікарям. Тільки коли в дівчинки почали боліти суглоби в колінцях, Людмила та Віталій запідозрили лихе і повезли дитину в «Охматдит». «Артрит», – діагностували столичні лікарі. Батьки лікували доньку найдорожчими ліками, однак Інні ставало дедалі гірше: температура підскочила до відмітки 39, показники крові стрімко падали. Пункція підтвердила страшні підозри лікарів – лейкемія. «Я ніколи не думала, що діти можуть хворіти на рак крові, – каже Людмила, – я вважала, що це хвороба дорослих».Понад місяць батьки перебували в шоковому стані, не могли повірити, що їхня єдина дитина хвора на смертельний недуг. А потім були цілодобові крапельниці, від яких у дівчинки випало не лише волоссячко, а і вії та брови. Потягнулися довгі одноманітні дні в лікарняній палаті і єдине, що залишається в людини в цій ситуації – надія та віра. Багатомісячна «хімія» дала свої результати – наступила ремісія. Батьки видихнули з полегшенням: нарешті хворобу переможено, адже минуло 6 років. Але несподівано хвороба повернулася знову. І знову потягнулися довгі місяці важкого лікування. І знову Інні вдалося хворобу перемогти! Але не надовго. Справа в тому, що в дівчинки виявили «філадельфійську хромосому», і врятувати Іннине життя могла лише трансплантація кісткового мозку. В Україні пересадку від нерідних донорів не проводять, довелося шукати клініку за кордоном. Коли Інні виповнилося 17, у німецькій клініці їй провели пересадку КМТ. Після подібної процедури очікував довгий реабілітаційний період відновлення під наглядом німецьких медиків, однак благодійний фонд, який спонсорував Іннине лікування за кордоном, від подальшої допомоги відмовився – ніхто навіть не підозрював, що засновники Фонду виявилися просто шахраями.Це був важкий удар для батьків. Допомогли прийти в себе друзі та не байдужі люди: Інну терміново переправили в Ізраїль, де спеціалісти клініки із міста Хайфи згодилися провести реабілітаційні заходи. Та із-за нестачі коштів у кінці 2012 року Інна змушена повернутися в Україну. А влітку 2013 року стався черговий рецидив, адже в Україні умов і фахівців для дієвої діагностики та спостереження після трансплантаційних заходів, просто немає. Знову збір коштів і поїздка до Ізраїлю, де Інна перенесла найжорстокіші процедури, після яких впала в двотижневу кому. Та вибралася із лап смерті! А потім, після відключення апаратури життєдіяльності організму, було важке відновлення. Фінансів для подальшого лікування не було, тож Інна знову повернулася в Україну.Завдяки фінансовій підтримці друзів і близьких, рідні спробували продовжити реабілітаційні заходи, але, на жаль, сучасних центрів і клінік потрібного рівня в країні просто не існує. Інні допомагали небайдужі люди як в Україні, так і Росії, Ізраїлі, але без належного медичного супроводу все виявилося марним. Наприкінці квітня 2014 року стався черговий рецидив. До останньої хвилини Інна вірила в перемогу, не плакала і не скаржилася, переживала за батьків, підбадьорювала їх. 9 травня серце Інночки зупинилося…«Кто не сдался – тот не проиграл! Ведь победить непобедимое – просто невозможно!», – такими словами закінчується історія створення Фонду на сайті Благодійного Фонду допомоги онкохворим.
Найголовніша зброя у боротьбі з раком – загальна благодійність
Свою діяльність фонд проводить по 7 проектах, де намагається залучити всіх не байдужих не лише з Броварів чи Києва, а України, Росії та інших країн до пожертвування грошей, купівлі ліків, здавання крові, навіть, здавалося б, елементарного – придбання медичних ширм, які так необхідні в палатах і лабораторіях. На сайті можна в «один клик» перерахувати кошти окремо на людину чи на благодійний фонд, але вони все рівно потраплять за призначенням. До речі, в розділі «Отчеты» надано інформацію про кожну витрачену копійку.До кожного онкохворого, котрий звернувся за допомогою у фонд, члени організації підходять індивідуально: кому надають допомогу грошима, кому – ліками, які переважно доводиться діставати за кордоном, кому допомагають потрапити на консультацію до хорошого лікаря, психолога чи юриста, а кому – на лікування за кордон. Співробітники фонду пропонують своїм підопічним і не менш важливу підтримку – духовну. Щонеділі у Свято-Троїцькому броварському храмі проводиться молебень за зцілення онкохворих. У розділі «Богослужение» відразу можна і замовити молебень, а також подивитися їх прямі трансляції та трансляції богослужінь.Усього за рік своєї діяльності члени фонду надали різнобічну допомогу 30 онкохворим, 18 – допомогли ліками та грошима; у відділенні дитячої онкогематології Київського обласного онкодиспансера за підтримки мерії Броварів було зроблено ремонт ізолятора; залучили до співпраці кілька столичних та броварських аптек, шкіл, кафе і магазинів, де розмістили бокси для збору грошей; спільно з благодійним фондом «Перемога» на День захисту дітей привітали онкохворих дівчаток і хлопчиків – підопічних фонду; в МКЦ «Прометей» за участі артистів із Києва та Броварів провели на підтримку онкохворих два благодійних концерти. І це не весь перелік добрих справ, започаткованих «Інною».Одна із мрій членів фонду – відкриття в Броварах клубу для онкохворих та їхніх родичів, де люди могли б поспілкуватися, поділитися думками. «Головне – щоб не залишилися зі своєю бідою наодинці», – каже Людмила.Та найбільша мрія – будівництво спеціалізованого реабілітаційно-відновлювального центра, адже саме його відсутність та відсутність кваліфікованих фахівців в Україні стали причиною смерті Інни. Нині ж, чого найбільше чого потребують у фонді – людей, які б на волонтерських засадах допомагали працювали на сайті, брали участь в акціях, концертах, відвідували онкохворих у лікарнях, проводили просвітницьку роботу. Адже дуже важливо хоча б раз на рік, навіть при хорошому самопочутті, щоб людина пішла до лікаря-онколога на профілактичний огляд. І це має бути нормою, як почистити зуби чи зачесатися. «Головна наша мета, – каже Людмила, – донести до кожного, що рак перемогти можна, якщо це робити спільними зусиллями. Ми хочемо об’єднати суспільство для допомоги і підтримки онкохворих. Найголовніша зброя в боротьбі з онкозахворюваннями – загальна благодійність».Тож нехай із нашою з вами допомогою море страждань і болю зменшиться хоча б на одну краплю.
Источник
